Канал Liefeld empire опублікував огляд серії коміксів Batman: Knightfall і дозволив поділитися ним із вами, тож поїхали.
Це одна із старих історій про Брюса Уейна, котра охопила багато серій коміксів:
- Batman
- Batman: Shadow of the Bat
- Detective Comics
- Batman: Legends of the Dark Knight
- Robin (Volume 2)
- Catwoman (Volume 2)
- Showcase ’93
Як бачимо, цей кросовер обхопив багато паралельних серій, зібрати їх у синглах було б важкувато, на щастя я маю трьох-томне видання.
Абсолютно нетиповий, як для Бетмена, але типовий для 90х – комікс. Він переповнений ретро-футурустичним Ґотемом із його інфраструктурою. Комікс має дуже цільний, хоч місцями і розділений на ще меньші арки, сюжет. Кожна бійка, кожна подія, підводить нас до кульмінації – падіння лицаря.
Бетмен був переможений не грубою силою, як може здатись. Бейн – (про нього достатньо розповіли на початку історії) все чітко спланував, випустивши в’язнів Аркхема. Цей хід працює саме у коміксах, саме на цьому етапі, коли нам вже до історії, відомі вороги Бетмена. Вбивця Крок, Джокер, Світлячок – всі вони послабляли Бетмена, останній удар – наніс Бейн. Здавалося б – Бетмен зламаний. І його треба замінити. Заміна знайшлася. Але це був не той, хто мав би бути. Він не був одним із Робінів. Ним виявився ангел помсти – Азраїл. Здавалось би – дивний вибір. Але зломлений фізично і морально, Брюс наврядчи мав вибір.
І саме цей вибір, є доконструюючим моментом історії, адже Жан-Поль Веллі він же Азраїл має певні особливості психіки, саме особливості. Так звана система. Другий том, скоріше про Азраїла ніж про Бетмена, але в одночас це історія зміни образу, до котрого ми звикли. Деконструкція в основі дій характеру. Бетмен змінює свої принципи, але треба пам’ятати, що під маскою кажана – Жан-Поль. Весь другий том, ми спостерігаємо за вігілантом, котрий допускає те, що би справжній Бетмен не допустив би. Весь комікс показує нам зміни Бетмена. Для характеристики змін, варто порівняти стилі Бетмена – Уейна та Бетмена -Валлі. Як ми бачимо із стилю оригінального Бетмена, він є людиною. Маска закриває лише верхню частину обличчя, а нижня частина цілком помітна. Жан-Поль змінив це у костюмі. Повністю закривши обличчя, шоломом. Це збільшило його захист, але придало образові демонічність.
Тобто Жан-Поль взяв на себе відповідальність Бетмена, але лишив свій підхід. Взагалі це дуже цікавий авторський підхід, котрий враховує особливості світобудови твору. Тобто Бетмен кардинально помінявся, але при необхідності, все можна повернути. Варто враховувати, що Брюс став Бетменом через травми. У Жан-Поля, теж є свої травми, але набагато глибші і складніші. Так звана “система”.
Це викликає у героя припадки божевілля. Але завдяки ній, він досягає піку своїх фізичних та ментальних можливостей.
Цей дар/прокляття теж грає важливу роль у сюжеті. Знову ж, звертаю увагу на зміну костюма. Це лише вершина айсберга, адже весь комікс, Бетмен веде себе не як месник, що не вбиває і захищає Ґотем, а як суддя і кат, що не гнушається проливати кров ворогів і переступати закон частіше, ніж треба для виконання місії.
Стилістика коміксу Batman: Knightfall
Ґотем це вигадане місто, що має свої особливості, архітектуру і поанування. Одна із кращіх експозицій у творах, які я зустрічав. Це місто майбутнього, котре переповнене різними психопатами. Це створює специфічну атмосферу міста. Як приклад – новий транспорт Бетмена, швидкісний персональний рейковий транспорт, якщо Бетмобіля недостатньо. Це дуже гарний приклад оживлення світу у творі. Демонстрація вигаданих технологій та інші деталі світу.
Фінал твору
Очікуваний, не сильно затягнутий. А для серії коміксів про Бетмена, навіть клішований.
Як і годиться у гарних коміксах, тут є фінальна битва, порівняйте Брюса і Валлі, кожний слідує своїй ідеології і фізично, вони обидва рівні.
Тому Брюс використовує хитрість, для перемоги над супротивником, змусивши його зняти обладунок і осліпивши, приладом нічного бачення. Так, це цялком реалістично, бути тимсаово осліпленим, якщо у ПНБ вийти різко на світло.
У фіналі твору, ми бачимо, що Жан-Поль покинув пост супергероя і на момент фіналу арки, є безхатьком. Фінальним коміксом саме цієї події, є Showcase ’94 #10 (Aftermath).
Що можна сказати, підсумовуючи прочитану графічну історію? Графічно, він конкурентно здібний, але цінність його більше у сюжеті, сценарних ходах та образах. Як головну тему, я би підкреслив те, що гуманізм Бетмена, часто є рушійною ідеєю майже всіх коміксів з його появою. Взагалі я би цей твір розглядав, як гарний приклад наукової фантастики. Всього це видання налічує в собі 1812 сторінок. Дуже вартісна історія.
Фінал історії
Матеріал предоставлено каналом Liefeld empire