Все почалося з того, що автор цього матеріалу – Денис дуже радив другові підписку Xbox PC Game Pass, а той відмовлявся. І ця стаття має стати фінальним акордом переконання. Вона має довести другові та іншим читачам, що PC Game Pass не просто корисний, а ще й економний та принесе радість, хоч і за гроші.
Так чому ж варто, якщо не бігти прям зараз купувати, то бодай ретельно придивитись до цього сервісу?
Коротка відповідь – сотні ігор за 230 грн/місяць. Для тих, хто зайшов тільки за хорошими іграми – перелік особистих рекомендацій по Xbox PC Game Pass внизу статті. Якщо розмірковували над придбанням підписки, але не знаєте, що це за звір, або просто шукаєте більше інфи – ось вам кілька детальніших аргументів:
Перша причина: Кількість ігор у Xbox PC Game Pass
На момент написання статті Xbox PC Game Pass дає доступ до бібліотеки з 447 ігор. Для кращого розуміння того, як працює цей доступ, ігри варто поділити на 3 категорії:
А) ігри, які давно додані та постійно доступні за підпискою;
Б) ігри, до яких надається доступ в день виходу;
В) ігри, які додаються в підписку на якийсь період.
За півроку, котрі використовую підписку, я встиг пограти в Valheim, котрий додавали в бібліотеку підписки на 2 місяці. Розробники зробили це перед великою обновою, підігрівши інтерес до гри. І спрацювало – в результаті я її купив зі знижкою в стімі 🙂 Це чудова можливість спробувати, а те й повністю пройти деякі ігри не витрачаючи додаткових кошти.
Крім гучних новинок, в Game Pass регулярно додаються хороші ігри минулих років. Так для себе я відкрив Aliens: Dark Descent і Medieval Dynasty (детальніше про них нижче), а прямо під час написання статті в бібліотеку додали Far Cry New Dawn. Про десятки відмінних інді ігор взагалі мовчу.
До речі, на головному екрані є й анонси ігор, що стануть доступними найближчими місяцями. Досить скоро, у день виходу, в бібліотеку додадуть такі гучні(на мою суб’єктивну думку) проекти, як: Avowed – 18 лютого, Atomfall – 27 березня, DOOM: The Dark Ages – 15 березня.
Перелік не є остаточним і майже завжди, кожні тиждень-два, доповнюється новими іграми, тож пограти в гарячу новинку, або принаймні спробувати щось нове, завжди є можливість.
Друга: Вартість
За останній час, для власників підписки, в день виходу ставали доступними такі тайтли: S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля, Indiana Jones and the Great Circle, Frostpunk 2. На момент виходу Фростпанк коштував 800 грн в стімі, Сталкер 1400, а Індіана взагалі майже 2.5 к. Тобто, за покупку в стімі тільки трьох цих ігор можна було б купити підписку на 20(!) місяців за умови, що ціна б не змінювалася.
Більшість читачів українських ігрових пабліків грають в ігри далеко не один раз на місяць. При тому, що витратити 500-1000 грн на один вечір в компанії друзів вважається нормою, чомусь люди категорично відмовляються витратити 230 гривень, щоб отримувати більше задоволення від крутих ігор протягом цілого місяця. Окрім очевидних особистих вигод, цим можна ще й підтримати розробників, даючи їм більше ресурсу для покращення цих самих ігор або розробки нових.
Третя причина: Всі ігри – ліцензійні
Українці, як і мешканці більшості пострадянських країн, сприймають за норму піратство цифрового контенту. Але разом з цим пірати втрачають дуже багато функціоналу і фішок, котрі роблять ігри живими, типу підказок від інших гравців в соулс-лайках або побудованих мостів/мотузок/драбин в Death Stranding і т.д. Не говорячи вже про хмарні збереження, які ти не втратиш видаливши гру або переставивши вінду, а також постійну підтримку від розробників, оновлення, патчі, ребаланси й можливість спокійно грати з друзями не влаштовуючи танців з бубном з Hamachi, Garena та іншими подібними сервісами. Користуюся геймпасом півроку і за цей час в іграх, в котрі я грав, вийшло до десятка оновлень, що дуже покращує ігровий досвід.
Додаємо сюди статистику. Ще скажіть, що вам не цікаво, скільки ви провели часу в улюбленомиу проєкті. А якщо у вас є друзі, то досягнення та статистика, можуть стани об’єктами міряння. І нарешті ви дізнаєтесь, хто з вас більший заброт.
Четверта: Зручний інтерфейс
У Xbox, як і у більшості ігрових сервісів, є свій застосунок, котрий навіть попередньо інстальований в ліцензійній Windows (принаймні, в останніх версіях). Але на відміну від більшості аналогічних лаунчерів типу Battle.net і Epic Games, цей – зручний, приємний на вигляд, ніколи не тупить. Застосунок Xbox має український інтерфейс, ачівки, списки бажаного/запланованого, різноманітні фільтри та сортування. Все що треба є, а зайвого майже нічого нема. А ще швидкість завантаження ігор приблизно така ж, як в стімі, що особисто для мене дуже важливо, бо маючи швидкість 600 Мбіт/сек дуже пригнічує качати з Epic Store кілька годин гру вагою 10 Гб. Для авторизації потрібен лише акаунт Microsoft, котрий можна швидко і безплатно зробити, якщо у тебе його досі нема.
З мінусів можу відзначити тільки те, що, на жаль, є кацапські ігри, наприклад Atomic Heart. Проте, на противагу, у багатьох ігор є українська локалізація. Відсоток прям неочікувано великий. З тих, що особисто я грав, хоча б машинний переклад був десь в 60% ігор, що значно більше, ніж в Epic Games/Blizzard. Крім того, регіональна ціна для українців (230 грн) у 2 рази менша, ніж в інших країнах. В США, наприклад, це $11 (458 грн на момент написання статті), а в сусідній Польщі 48 злотих (496 грн на момент написання статті).
Тож, якщо розмірковував купувати чи ні – я б наполегливо рекомендував спробувати хоча б на місяць. Відключити підписку в будь-який зручний момент – це справа п’яти кліків мишкою. За копійки в наш час спробуєш відмінний сервіс, а якщо сподобається – окупатиметься щомісяця 100%, навіть якщо ціна підніметься у 2 рази (що навряд, бо минуле підняття вартості було з $10 до $11). Стаття виглядає як реклама, але ні мені, ні власникам каналу за неї ніхто не платив. Написав, бо люблю писати, дійсно сподобався сервіс та чомусь у нас так мало людей про нього знають і розуміють як він працює. Знав би про його існування раніше – набагато раніше підписку б оформив, може комусь ще зайде 🙂
Особисті рецензії та рекомендації по PC Game Pass від автора
За півроку загалом я зіграв у 43 гри.
В деякі грав сам, в деякі зі своєю дівчиною, в деякі з другом. Були й ті, в котрі пограв по пів години, переважна більшість – 20-30 годин. Але були й ігри, в котрих я провів по 100+ годин, що для мене дуже багато, бо є психічні особливості, через які мені все дуже швидко набридає 🙂 + маю роботу і проблеми зі здоров’ям, тож часу на ігри лишається не так вже і багато. Тим не менш, ось топ ігор, в які я соло пограв по підписці та можу порадити (крім супер очевидного типу S.T.A.L.K.E.R. 2):
1) Against The Storm (257 годин)
Жанр – містобудівний рогалик, українська локалізація – є, кооп – немає.
Суть гри у тому, щоб просуватися по глобальній карті до печаток, які відкривають доступ до складніших печаток і підіймають складність гри. Пройти за раз можна обмежену кількість клітинок, а в кожній клітинці необхідно побудувати ціле місто. Будувати їх треба буде багато і кожен раз починати спочатку. Процес, на диво, дуже затягує, тим що постійно витримується баланс між зростанням складності та відкриттям нових будівель і легших/швидших шляхів до перемоги. Взагалі гра про баланс та автоматизацію. Постійно треба приділяти увагу усьому. Кожне місто починається з невеликої галявини, початкових будівель і невеликої кількості ресурсів.
Далі треба прорубувати собі прохід до сусідніх галявин, знаходячи нові джерела ресурсів і можливі проблеми на п’яту точку 🙂 протягом виконання квестів у кожному новому місті відкриваються різні будівлі, кожна з яких споживає і виробляє певні ресурси, а в кожному біомі діють свої правила, бонуси та обмеження. Крім того, в грі є раси, система репутації та “злості”лісу, прокачка, цікавий лор і багата варіативність.
Гра генерує неймовірну кількість цікавих ситуацій. Можна грати як на чілі, так і пріючи над кожним містом, постійно піднімаючи складність(як я і робив). Погравши в гру понад 250 годин я пройшов приблизно половину контенту.
2) Medieval Dynasy (майже 100 годин і продовжую грати)
Жанр – симулятор середньовічного життя, український переклад – є, але не ідеальний, кооп – є
Про цю гру можна писати довго, описуючи всі можливі види занять, механіки та логіку світу, але я краще опишу всі можливі жанри, якими може бути ця гра. Це може бути:
Як і задумували автори, середньовічний містобудівник.
Будуєте собі будинок, заводите сім’ю, починаєте розбудовувати своє село, запрошувати туди людей, створювати їм робочі місця, забезпечувати їхні потреби, а через 100 годин у тебе формується ціле місто, котре забезпечує уже твої потреби та приносить великий прибуток.
Повноцінний симулятор полювання.
Представників фауни в грі наразі 18, включно з птахами, рибою, травоїдними та хижаками. Звірі дуже добре промальовані та аж занадто реалістичний процес полювання, я б навіть сказав з нотками садизму. Є різні пастки, дальні та ближні види зброї, весь арсенал використовується по-своєму і бойовка доволі різноманітна та цікава.
З вищезгаданих причин, це може бути слешер.
Вся долина може бути заселена бандитами, які тероризують місцевих. Ви можете напитися, отруїтися, перегрітися, перемерзнути, перевантажитися, або навпаки, наїстися спеціальних трав/напитися зілль. Все це змінюватиме геймплей та бойову систему, що створює купу цікавих або кумедних ситуацій. У зброї, одягу/обладунків є свій умовний тір, тож на початку гри ви будете отримувати по голові від кабанів, а ближче до середини битиметеся на рівних з ведмедями та десятками бандитів одночасно. Все спорядження зношується, тож треба регулярно купувати або крафтити нове.
Симулятор фермера.
В грі близько 20 різних культур. Землю потрібно сапати та удобрювати, а в певну пору року для кожного виду рослин вручну засівати поля та збирати врожай (або, як і будь-яку іншу роботу, це можна доручити твоїм селянам). Все це робиться різними інструментами. Крім того, в грі є близько 8 видів худоби, яку можна розводити, + пасіки. Саме собою, все в різних будівлях.
Симулятори шахтаря/лісоруба.
В грі, якщо займатись усіма видами активностей, потрібно буде дуже багато деревини та каменю з рудами. Але розробники постаралися зробити процес їх видобування максимально приємним. Неочікувано спокійний, красивий, навіть якоюсь мірою медитативний процес з нотками АСМР. Чудовий спосіб розслабитися після важкого робочого дня/навчання і дати відпочити голові.
Це навіть не половина всіх механік та особливостей гри. Загалом все це можливо завдяки глибоко продуманій системі ланцюжків виробництва і взаємозамінності видів діяльності. Тобто якщо вам подобається займатися тільки деревообробкою – цим можна непогано заробляти та не лізти в шахту, або в пащу ведмедя, якщо це не приносить задоволення. Або принаймні це можна скинути на селян.
А ще дуже немалу роль в цьому відіграють дуже гнучкі налаштування правил світу, які дозволяють як зробити гру хардкорним середньовічним слешером, так і грати чіловим землеробом і чесним роботягою. Якщо вирішите спробувати – дуже раджу вигляд від першої особи, атмосфера захоплює.
3) Aliens: Dark Descent (40 годин і продовжую грати)
Жанр – ізометричний тактичний виживач, українська локалізація – немає, кооп – немає.
Не знаю, як гра пройшла повз мене, але дізнався я про неї тільки завдяки геймпасу, хоча вона крута і релізнулася півтора року назад. З підліткового віку люблю сеттінг Aliens Vs Predators, люблю тактику, люблю ізометрію. Тут ще й сюжет цікавий. Геймплей досить унікальний – треба командувати загоном піхотинців в інфікованих ксеноморфами локаціях. В чому унікальність? В тому, що командувати ними треба як одним організмом. Виставляти оборону, ховатися та давати бій треба всіма одразу, рішуче і досить часто – імпровізовано, бо чужі застають зненацька. При цьому можна кожному солдату віддавати окремі накази.
Водночас в грі посеред бою можна поставити паузу, подумати та роздати вказівки, тож гра не обов’язково надто хардкорна. Сюжет поділений на рівні, в яких твоїм піхотинцям потрібно виконати певні задачі. В цей час вони отримують досвід, а також психологічні та фізичні травми, на загоєння яких потрібен час та/або ресурси, які також здобуваються протягом рівнів. У них є спеціалізації(медик, рейнджер, технік, снайпер і т.д.), свій рівень, своя зброя та скіли. Помирають піхотинці також перманентно, але є збереження.
Загалом, гра схожа на XCOM механікою місій та прокачуваних юнітів, тільки не покрокова і в сеттингу AVP. Сподобалась тим, що постійно треба думати, а кожна доля секунди затримки перед реакцією, або неправильне рішення, жорстоко карається, але при цьому майже не буває безвихідних ситуацій, тож з більшості проблем можна викрутитися. Атмосфера жаху від гнізда ксеноморфів і напруга відчуваються, але не до болю в вилицях, як в соулслайках.
Також варто відзначити немалу кількість годин у досить відомих іграх, які навряд обійшли стороною свою цільову аудиторію:
- Grounded (понад 50 годин і продовжую грати);
- Manor Lords (понад 70 годин);
- Frostpunk 2 (майже 60 годин в перші ж дні після релізу, бо лежав у лікарні).
Також згадаю інді ігри, в які грав соло і пройшов, або принаймні пограв якийсь час(до 50 годин) і можу впевнено порадити загуглити: Journey to the Savage Planet, Ashen, Jusant, Firewatch, серія Darkest Dungeon.
Ще для себе завдяки геймпасу я відкрив піксельні та мінімалістичні ігри. Раніше не зацікавлювали, здавалися суто дитячими, проте вирішив спробувати і тут Остапа понесло: Keplerth, Core Keeper, Moonlighter. Сумарно понад 100 годин.
Є в підписці XBox і дуже багато гідних кооп ігор. При чому як простих для гри з другою половинкою, так серйозних, для гри з тімою друзів. Зі своєю дівчиною ми близько 400 годин награли в ігри, які є в підписці – Plate Up, Overcooked 2, Moving Out, A Way Out. Щоправда, в дещо ми грали на інших сервісах до того, як відкрили для себе геймпасс. З другом пограли близько 100 годин в Brotato та Warhammer 40k: Darktide.
При цьому всьому ще 40+ ігор уже в моєму списку “грати пізніше”, тож вибір величезний. Ось на додачу “Ігри, які не можна пропустити”, на думку розробників (розділ рекомендацій від XBox регулярно оновлюється)
Дякую за увагу, гарної гри 🙂