Metro – культова серія відеоігор, яка змінила уявлення про постапокаліптичні ігри та український геймдев

Серія ігор Metro від української студіїї, що розроблена за мотивами книги російського письменника Дмитра Глуховського. Ці ігри досить добре передають настрої та ідеї самих книг: людство – це сарана, від якої не варто очікувати чогось доброго загалом.

Передісторія Metro 2033

В 2013 році країна на близькому сході, ймовірно Іран, запустив ядерні ракети по Ізраїлю, той завдав удару ядерними ракетами у відповідь, що спровокувало таку ж дію іншими країнами: Індія, США, Пакистан, Китай, Франція, Велика Британія та росія використали найпотужнішу та найбільш руйнівну зброю в своєму арсеналі, зброю, яка здатна раз і назавжди покінчити з людьми та війнами, знищуючи все живе на планеті: дерева, рослини, тварин та всю іншу живність, а разом із органікою – знищить і міста, які люди так старанно будували протягом віків. Єдиним місцем, де людство змогло заховатися від кінця світу та мутантів, яких створила радіація – стало метро.

Після масованого ядерного удару на Землі спалахнули пожежі, які підняли в атмосферу хмари диму й попелу. Вони закрили сонце, і світ почав занурюватися в холод — перші прояви ядерної зими стали помітними вже за кілька тижнів.

Місце подій

В серії відеоігор розповідається тільки про події в росії, що сталося з людьми в інших країнах – невідомо, але як можна припустити, судячи з мапи в Metro Exodus, коли Артем зламав керування глушилками і вимкнув їх – в інших країнах теж хтось вижив та, ймовірно, як і мешканці росії заховалися від радіації в метро. Також, судячи з офіційного відео послідовності запуску ядерних ракет – Австралія, решта країн Океанії та Канада не зазнали ядерних ударів, а значить – хоч туди і могло віднести радіоактивний попіл, але все ж – люди там швидше за все вижили та можливо навіть мають змогу жити на поверхні.

Мої враження від Metro 2033 та Last Light (Redux)

Графіка

Загалом, графіка досить хороша, як на свій час. З того, що не сподобалось – персонажі якісь неживі, не впевнений, чому саме таке відчуття – можливо через недостатньо реалістичне волосся або ще щось. Це єдиний мінус по графіці, в усьому іншому вона приблизно така ж, як і в інших іграх тих часів, а завдяки темній атмосфері та брудним текстурам вона здається  ще кращою.

Ігролад

І знову ж таки, тут ігролад схожий на більшість інших стрілянок: стріляти по ворогах з різноманітної вогнепальної зброї, також в грі є і метальна зброя. Але все ж є декілька особливостей, а саме – динамо-машина, якою можна заряджати ліхтарик та електричні щитки, а також компас, який втім, не дуже допомагає, оскільки в деяких моментах, особливо на поверхні стає незрозуміло – куди йти, і було навіть таке, що я зайшов в будівлю не з тієї сторони, зовсім не було зрозуміло – куди йти і довелось заново проходити рівень з самого початку, саме це мене інколи бісило, але всеодно в гру було дуже цікаво і приємно грати.

В іграх також присутній стелс, який не завжди коректно працює, і вороги або не бачать головного героя близько до себе, або бачать ще здалеку і оголошують тривогу. Місцями він досить важкий, проте це не псує гру, а надає їй своєрідного шарму.

Атмосфера

Вона дуже гнітюча, і це я зараз не тільки про загальний візуальний стиль і темні та моторошні локації, а і про загальні настрої, сенси та події в грі. Гра показує справжню сутність людини – найбільш жорстокого створіння на планеті, яке “готове гризти горлянки своїм побратимам заради абстрактних ідей”. 

Сюжет Metro 2033

На рідну станцію Артема – ВДНГ напали мутанти – Чорні, яких ніхто не міг зупинити, тож Хантер вирушив на розвідку та швидше за все розумів, що не повернеться, тому віддав свій жетон Артемові та наказав вирушати до Поліса – найбільш цивілізованої частини московського метрополітену, де зібрались всі науковці, артисти, інтелігенція та орден “СПАРТА”. Ми маємо знайти там його керівника – полковника Мельника, який допоможе знищити Чорних. Але керівництво Поліса заборонило це робити, тож Мельник вирішив сам допомогти Артемові, а саме – знайти секретний бункер Д6 та з нього запустити ракети по лігву Чорних. 

Крім цього, є певні цікаві події, фрази та персонажі, на основі яких можна будувати різні теорії. Особисто мені дуже сподобались такі монологи та фрази:

1. “Людина залишилася людиною навіть після кінця світу. Вона так само готова гризти горлянки своїм побратимам через абстрактні ідеї. Навіть війна, на яку я їхав тепер, була відлунням якоїсь древньої війни між червоними і фашистами. Людина не змінюється”, – Артем при переході на локацію Війна
2. “Я крокую по кривавому болоту. Чужа кров хлюпоче під моїми чобітьми. Ми з такою легкістю готові вбивати інших людей… За місце під сонцем, за шмат м’яса, за ідею. Наша цивілізація уся була побудована на людських кістках, але і зруйнувавши її до ґрунту, перебуваючи на межі загибелі від пазурів та зубів жахливих потвор нового світу, ми продовжуємо знищувати одне одного”, – зі щоденника Артема
3. “Я намагаюся врятувати людей від чудовиськ… Аби дати їм змогу перебити одне одного самим”, – зі щоденника Артема
4. “Ті набої, що мені пропонують за порятунок цього дітлаха – добра ціна. А ціна життя однієї людини – один набій. Рівно стільки, скільки треба, аби відняти це життя”, – зі щоденника Артема
5. “У Метро народиться так мало дітей… А тих, хто встигне вирости, по пальцях можна перелічити. Сухий казав мені – раніше тільки в одній москві жило 15 мільйонів людей. Зараз нас усього 50 тисяч – і  у Метро, і, може, на всій земній кулі. Але ми завзято продовжуємо вбивати собі подібних, ніби нас усе ще мільйони. Від шести мільярдів людей, що раніше жили на Землі, залишився тільки попіл. Попіл і пил. Вони лежать коло нас, хрустять під нашими ногами, прикидаються піском та глиною, снігом та брудом. А ми поливаємо їхній попіл свіжою кров’ю, ніби сподіваємося, що на такій землі може щось вирости”, – зі щоденника Артема
6. “Кожен пожинає те, що посіяв, Артеме. Насилля породжує насилля, і за смерть платять смертю. Ті, хто не відчуває сумнівів і не знає каяття, ніколи не вирвуться із цього кола.”, – здавалося б дуже очевидна фраза Хана, яку, втім, і досі розуміє дуже мала кількість людей.

Як казав Хан в одноіменній книзі: “Люди завжди вміли вбивати краще, ніж будь-яка інша жива істота”.

Сюжет Metro Last Light

Хан будить Артема, якому наснились жахи, та розповідає, що бачив маленького Чорного на згарищі їхнього вулика, а знищення Чорних було найгіршою помилкою людства. Артем і Хан просять Мельника відпустити їх до вулика, але Мельник вирішує відправити туди Артема та свою доньку Анну, щоб знищити Чорного. Коли Анна завдає поранення Чорному, Артем непритомніє, а на звуки пострілів приходять бійці Четвертого Рейху, Анна намагається врятувати їх, але бійці Рейху відвозять їх до концтабору, після чого починається довга та повна пригод дорога Артема у пошуках малюка Чорних.

“Він досі не зрозумів, що помер. Думає, що зараз прийде мама. А вона не прийде. Ніколи. І до мене теж. Тому що ви всіх вбили”, – маленький Чорний до Артема

Загальна думка про Metro 2033 та Last Light (Redux)

Загалом ці дві частини викликали в мене дуже сильну ненависть до всього людства, оскільки детально показали, наскільки жорстокими та безжальними виродками є люди. Часто кажуть, що люди стають такими ж безжальними, як і тварини, уподібнюються їм, але я з цим не погоджуюсь. Тварини вбивають одне одного заради здобичі, щоб вижити, утворюють харчовий ланцюг, люди ж вбивають собі подібних заради задоволення та жаги влади, багатства, так, наче людське життя і справді нічого не варте. Також часто кажуть, що це не люди, називають всіма найгіршими словами, але тільки не людьми… Хоча, насправді, слово “людина” дуже часто є синонімом таких слів, як виродок, вбивця, кат – це все люди…

Дрібні, але важливі нюанси

В Metro Last Light є сцена, яку дехто міг і пропустити, але не я. Коли ви проїжджаєте біля привалу дезертирів червоних на “Регіні”, то буквально через декілька метрів після цього чути голос жінки, яка просить про допомогу. Коли ж я зайшов в боковий тунель, з якого лунав звук, то буквально втратив дар мови, це неможливо описати та пояснити словами. 3 хворих на голову виродка хотіли зґвалтувати жінку, ці фрази, які вони казали одне одному – це просто неможливо усвідомити, і ні, це зараз не історія саме про росіян, таке є в багатьох інших країнах світу, це на прикладі росіян показали, якими виродками досить часто є чоловіки…

Також ця частина вкотре довела, що не варто довіряти першому зустрічному, а особливо комуністам – на прикладі Павла.

Мої враження від Metro Exodus

 Графіка

Для початку варто зазначити, що я був змушений грати на мінімальних налаштуваннях графіки, тож буду говорити саме про неї. Графіка в цій грі однозначно дуже крута, навіть зараз та з мінімальними налаштуваннями ця гра має дуже крутий вигляд, локації дуже красиві та детально пропрацьовані, а персонажі більше не здаються не живими, навіть навпаки – дуже добре та детально зроблені. Візуальною частиною гри я однозначно залишився задоволений, і при цьому гра добре оптимізована.

Ігролад

Це все той же ігролад, що і в попередніх частинах з деякими доповненнями, а саме – тепер треба збирати ресурси для створення набоїв, аптечок, а також чистки зброї та ремонту протигаза. Щодо локацій, то тут ще більше незрозуміло – куди йти, оскільки майже всі події відбуваються на пів відкритих локаціях на поверхні. Можливо це тільки в мене така проблема, але все ж це не завадило мені із задоволенням пройти цю гру.

Атмосфера

Вона тут зовсім інша, ніж в попередніх частинах, як графічно, так і настроями та сенсами. Це вже зовсім інше Метро, яке показує безліч різноманітних локацій: від зимової Волги – до пустельного Каспію та осінньої Тайги, а настрої змінюються від веселого та параноїдального на початку історії – до похмурого та сумного наприкінці подорожі.

Сюжет

Події цієї частини розповідають як Артем та його дружина Анна переїхали на ВДНГ. Однак Артем не полишає свою мрію знайти інших вцілілих та залишити в минулому задушливі тунелі московського метрополітену, знайшовши райську місцину, яка не зазнала ударів ядерними ракетами. День за днем він виходить на поверхню з надією налаштуватися на радіосигнал, через який можуть спілкуватися ті, хто вижив після кінця світу, опромінюючи себе величезними дозами радіації, але він ще не знає, що вся москва оточена радіоглушилками, які використовують “Невидимі Спостерігачі” для того, щоб інші країни не дізнались, що в росії хтось вижив та не завдали повторного удару. Та навряд чи хтось зробив би це, оскільки ті хто зміг вижити занадто заклопотані власними державами. 

Відправна точка

Під час однієї з таких вилазок він разом з Анною потрапляє в полон Ганзи, а коли Артем намагається зупинити ганзівця, який хоче розстріляти бабусю та її сина, які розповіли, що вони приїхали з околиць москви, розсекретивши, що жителі московського метрополітену не єдині, хто вижив, то йому завдають поранення, а Анну відвозять на заставу Ганзи. Однак Артему вдається вижити та вирушити на порятунок Анни. Там він знищує панель керування глушилками, що вимикає їх та дозволяє всьому світу дізнатися, що в москві теж хтось вижив. Завершується все тим, що порушників захоплюють бійці Ганзи та ордену “СПАРТА” при спробі захопити локомотив, але коли Мельник дізнається, що нападниками були Артем та Анна – вирішує викрасти потяг та втекти з москви, після чого розпочинається захоплива подорож в пошуках райської місцини.

Мораль Metro Exodus

Загалом ця частина показала наскільки наївними та довірливими є росіяни, які 22  роки вірили, що крім мешканців метро більше ніхто не вижив, також дуже показовою є сцена в бункері на горі Ямантау, під час якої головний канібал відповідає на питання Мельника: “Де… уряд, гнидо? ВІДПОВІДАЙ!” словами “Тут, полковнику, тут. Ми – той уряд, на який ви заслуговуєте!”, – ця фраза фактично означає, що російський уряд є кровожерливими канібалами, які величезною кількістю пожирають всіх без винятку, в тому числі і свій власний народ. І це я зараз не в тому сенсі, що вони їдять їх, а в тому, що вони вбивають всіх заради своїх хворих та збочених ідей.

Також варто згадати про те, що в грі є можливість відстрілити голову статуї леніна на локації Тайга, що дуже сильно вибісило росіян.

Хто ворог?

Ну і наостанок зазначу, що перші дві частини викликали ненависть більше до росіян, ніж до всього людства, а от третя частина вже остаточно викликала ненависть абсолютно до всіх, і в першу чергу, крім росіян, ще й до американців, які скинули на Новосибірськ кобальтову бомбу, рівень опромінення радіації від якої у 8 разів більший, ніж від звичайної атомної бомби. Також, у DLC “Sam’s Story” є американець Том, який хоче використати російський атомний підводний човен, на котрому залишилась ядерна боєголовка та продовжити тероризувати залишки довоєнного світу

Бог у Метро?

Почну з власної теорії про найбільш загадкового персонажа всесвіту METRO – Хана. Особисто я вважаю, що Хан – це Бог, і на це є багато причин.

Перші натяки

Вперше Артем зустрічає Хана, коли той зістрибнув з отвору в стелі, в кімнаті ватажка бандитів. Там він сказав герою, що треба якнайшвидше забиратися звідти, поки решта бандитів не відчинили двері. Друга їх зустріч відбувається на наземній базі Спарти в церкві, де Хан каже Артемові ту саму фразу, яку я писав раніше та просить не вбивати Чорних, яких в другій частині називатиме “янголами”. І це головний наятік. Але чому Хан не з’явився до того, як ватажок бандитів та Бурбон вбили одне одного? Він хотів врятувати тільки Артема? І як він з’явився так вчасно?

Підтвердження

В Last Light Хан відводить Артема до річки долі, щоб спокутувати свою провину і в один момент, по дорозі до неї починає дзвонити настінний телефон, Артем бере слухавку, з якої лунає голос його… Мами…

Також, Хан знає абсолютно все, що відбувається в метро.Незалежно від того, де він знаходиться, всі проходи, про які інші ніколи і не чули, що теж нагадує слова про Бога в Біблії.

Майже аксіома

Ну і наостанок – в поганій кінцівці Metro Exodus, Хан з’являється в так званому “чистилищі” – темній версії Аврори, куди потрапив Артем, де побачив Бурбона та Мельника, які теж загинули, а те, що Хана бачить тільки головний герой каже про те, що він прийшов до нього, сказав йому таке: “Тут же ніколи сонце не встає, Артеме, і потяг не зупинити, і не зійти з нього. Немає у цьому світі зупинок. Той, кому вистачить сміливості та терпіння все життя вдивлятися в пітьму, перший побачить в ній проблиск світла. Пам’ятаєш? Чого ж ти? Терпіння не вистачило? Ну гаразд, час мені. А ти… не сумуй, своїм тут вітання переказуй, і я, кого зустріну – перекажу.”

Після чого Мельник вирішує зупинити Аврору та наказує Артему зійти з неї, подивитися – що там, він дістає фото озера Байкал з поштової скриньки, а потяг вирушає без нього. Як на мене – це Хан вирішив звільнити Артема з чистилища та відправив його в ту саму райську місцину, яку він так шукав.

Висновок

Якби Хан не був Богом, то він і не зміг би цього зробити. Та і те, що він там з’явився, хоча він залишився живим, якраз і завершило мою теорію – хто такий Хан, найзагадковіший персонаж із серії Метро…

На останок від автора

Це були мої особисті враження та думки про серію відеоігор Metro. Сподіваюсь я зміг досить детально та розлого пояснити, чому я так сильно обожнюю цю серію, і можливо надихнув когось зіграти в неї та самому насолодитися атмосферою знищеної росії, – MAKS0844