Swordhaven: Iron conspiracy – це третя гра від мультинаціональної команди Atom Team, творців таких цікавих рольових ігор як Atom RPG та Trudogard. Розробники продовжують показувати свою любов до класичних партійних РПГ і, якщо, минулі ігри надихалися постапокаліптичним абсурдом класичних фоллаутів, то ця гра сильно надихається оригінальними Baldur`s gate та Neverwinter knights. Головне розуміти, що гра зараз лише у ранньому доступі, тому багато контенту може ще не бути, а вже доступний може змінитися, і сподіваюсь, більшість з недоліків на релізі буде виправлено.
Ласкаво просимо до Нової Драконії
Гра починається на кораблі, що підпливає до материка Нова Драконія. Його колонізували не дуже давно, тому тут зустрічається поєднання цивілізації колонізаторів (місцевої імперії), з культурою туземних варварів, які мають своїх богів, та свою мову. На початку гри нас зустрічає дика місцевість та декілька невеликих сіл, в яких можна провести багато годин, вивчаючи світ та перевіряючи різні механіки. Тут присутня стандартна для таких ігор механіка скрадання та злому, текстові міні-ігри (рибалка,полювання) та крафт (зілля,їжа,зброя,одяг).
У селах зустрічається не дуже багато жителів, однак з кожним можна поговорити. І розмови з ними завжди корисні: вони можуть надати квести, навести на корисне місце, навчити чомусь або просто розказати про місцеві події. Гра дійсно має механіку навчання: певні особи можуть за гроші, або виконаний квест, просто підвищити певну характеристику, або надати нову здібність. А ось рівень цікавості квестів трохи відрізняється, іноді це може бути банальна зачистка території від ворогів, а іноді це можуть бути повністю розмовні місії, з різними варіантами проходження та можливістю рекрутувати (або втратити) потенційного напарника.
Рольовка у великому місті
А потім відкривається можливість потрапити у те саме місто із назви- Swordhaven (або Гавань мечів), яке поділено на декілька районів, і з великою кількістю будівель та жителів. Ось тут вже багато мешканців виявились лише декораціями з одним рядком діалогу, але у тих, хто має бажання поспілкуватися, все ще можна дізнатися багато чого цікавого. Але замість слів, можна використати меч, адже тут можна вбити кожного НПС, навіть сюжетного, що звісно, приведе до негативних наслідків.
Діалоги тут хоч і не від Кріса Авеллона, але читати їх не набридає, завдяки постійним перевіркам навичок, та багатому вибору для відіграшу. На даному етапі для відіграшу існує лише декілька біографій, але кожна з них по своєму відрізняється. У цій грі, біографії замінюють класи, вказують на рекомендовані навички, надають унікального компаньйона із початкового ростера, відкривають нові діалоги та, навіть, мають свої унікальні данжи та квести. Наприклад граючи за аристократа протагоніст постійно міг нагадувати холопам їх місце, а при відіграші вайделота (жрець культу дракона) з’являлися унікальні діалоги з представниками цієї професії, та можливість розказати варварам про свою релігію.
Отже, маємо глибоке Середньовіччя, але з додаванням певних фентезі елементів. Тобто тут немає різноманітних рас, чаклунів з фаерболами та некромантів, які хочуть захопити світ, це дещо приземлений світ, який скоріше нагадує світи Готіки або Гри Престолів. У цьому світі існують чудовиська, дракони, і навіть трохи магії, але вона виражається у абстрактній формі, і зустрічається досить рідко. Це додає дуже цікаву динаміку, коли гравець розуміє що тут існує магія, але світ виглядає реалістично, і на початку гри різні «магічні» прояви завжди якось пояснюються, що додає сумніви, чи дійсно тут існує магія.
Недосконалість системи
А тепер перейдемо до недоліків. Перш за все це бойова система, яка виявилась дуже простою і нецікавою. Гра надає можливість на ходу перемикатися між покроковою системою, та боями у реальному часі, що звучить як гарна ідея, якби хоч одна із них була цікавою. Майже усі битви автор проходив у покроковому варіанті, в якому головною механікою є керування своїм ресурсом. Тут надається ресурс, який витрачається на майже усі дії- переміщення, використання зілля, атака, активація предметів. Тому єдине тактичне рішення яке можна зробити – це як далеко можна переміститися, аби персонаж зміг використати потрібні здібності. А так як тут відсутня магія, то більшість бойових здібностей це різні види ударів, які відрізняються лише певними ефектами на ворогів (відкинути, сповільнити, зламати щит…). Через це, постійно присутнє бажання уникати будь-яких битв, що можливо у місті та селах, але дуже складно зробити на великій мапі та в підземеллях.
Трохи розчарували компаньйони, які потенційно виглядають дуже цікавими, але з ними не дуже часто доводиться взаємодіяти. Перший компаньйон надається залежно від біографії, є тимчасові і лише для певної локації, деякі замінюють одне одного, а когось можна взагалі пропустити. Хоча у них є цікаві біографії, секрети та унікальні навички, їм не вистачає взаємодій між собою, світом, та протагоністом. Вони можуть прокоментувати щось під час діалогу з іншою особою, надати своє ставлення до ситуації, або вказати наступну ціль, але цього замало, хотілося б більше даних взаємодій, так як в такому вигляді їх складно назвати «живими».
Іноді трапляються баги, але нічого критичного. Зазвичай це відсутність перекладу або портрета персонажа та застрягаючі компаньйони , що трапляється часто, але з цим можна жити, особливо враховуючи ранній доступ. Музика максимально проста, взагалі не запам`яталась, навіть можна не помітити що вона грає. Графіка та візуальний стиль звичайний, взагалі нічого особливого, хіба що портрети персонажів виглядають приємно.
Також не вистачає нарративного впливу статів. При створенні персонажа, біля кожної характеристики вказано які бонуси вона надає, і деякі з них, наприклад харизма, змінює лише ставлення до персонажа в діалогах. Механічно це означає, що протагоніст провалює усі перевірки на харизму, але ніхто не коментує який головний герой жахливий та неприємний.
Висновок
Загалом, ця гра дуже нагадує ранні ігри від Obsidian, виглядає не дуже привабливо, іноді погано працює, але грається як справжня рольова гра. Саме варіативність та можливість різноманітного рольового відіграшу здається головною перевагою гри. Адже навіть в такому вигляді вона здається достатньо цікавою грою, а після виправлення цих проблема, та враховуючи офіційну підтримку модифікацій, цю гру може чекати світле майбутнє.
Автор: Nightyshar