Вступ
Останні роки українська індустрія відеоігор дедалі частіше заявляє про себе на міжнародному рівні. Багато інді-розробників доводять, що навіть невелика команда, а інколи й одна людина, здатні створити продукт, який за глибиною ідей та оригінальністю може змагатися з визнаними хітами. Одним із таких прикладів став Shards of the Realm – глобальна стратегія з тактичними боями, розроблена киянином Євгеном Ребраковим.
Shards of the Realm – це гра, що прагне стати не просто ще однією тактичною стратегією, а справжньою «пісочницею історій», де гравець формує власну сагу у світі, який розвивається незалежно від його рішень. Головна її особливість полягає у поєднанні глобального стратегічного управління з глибокими тактичними боями, що створює унікальний баланс макро- та мікроменеджменту.
Сюжет та світ
Події розгортаються у вигаданому фентезійному світі, що давно оговтався після війни з демонічними створіннями, яких переміг Орден Демонічної загибелі, об’єднання всіх смертних. Світ на момент гри поділено на шість великих фракцій. Це не просто кольорові банери – кожна з них має власний характер, сильні та слабкі сторони, унікальну економіку й набір військ. Ворожнеча між ними не статична: армії NPC ведуть війни незалежно від гравця, формуючи живий світ, який реагує на ваші дії.
Ми граємо за нащадка Ордену, що переслідуваний кошмарами, відправляється з командою до міфічної фортеці з його сновидінь, щоб розібратися в причині своїх тривог. На відміну від більшості стратегій, де головний герой – центр всесвіту, тут гравець радше стає частиною великого конфлікту. Можна укладати союзи, торгувати, виконувати дипломатичні місії або йти шляхом завоювань. Усе це супроводжується системою випадкових подій, які створюють власні маленькі історії: раптові набіги, дослідження загадкових порталів, внутрішні заворушення, зустрічі з мандрівниками. Це створює динаміку та робить кожне проходження унікальним.
Особливу увагу варто звернути на те, що світ гри «живе» навіть без активних дій гравця. Якщо не втручатися, фракції продовжать вести війни, укладати союзи та змінювати баланс сил. Такий підхід додає непередбачуваності й дозволяє кожному проходженню бути різним.
Геймплей: стратегія та тактика
Стратегічний рівень
Ключовим елементом є фортеця – база гравця, яка визначає економіку та військову силу. Її розвиток включає:
- будівництво нових споруд;
- дослідження технологій;
- виробництво зброї, броні та ресурсів;
- формування загонів.
У грі понад 200 предметів для крафту, що дає простір для глибокої економічної стратегії. Укріплена фортеця не лише служить тилом, а й напряму впливає на здатність утримувати армію та розширювати території.
Також можливо наймати героїв та будувати будівлі в союзних замках та поселеннях, що також допоможе підвищити силу загону.
Тактичний рівень
Коли справа доходить до бою, гра перемикається на покрокову тактику. Основні особливості:
- загін до 9 бійців;
- 4 класи і 8 підкласів;
- дерево з понад 60 умінь та мультикласовість;
- реалістичні бої без RNG: влучність визначається виключно позиціюванням;
- середовище, що можна зруйнувати та дружній вогонь.
Наявність системи сегментації броні та елементарних пошкоджень робить бої схожими на складні шахи. Тут кожен хід може вирішити долю битви, а помилки караються безжально. Гравець мусить продумувати як макростратегію розвитку армії, так і мікротактику конкретних боїв.
Тактичні битви змушують планувати кілька ходів уперед, а кожне рішення має значення. Гравцеві доводиться постійно балансувати між ризиком і обережністю: агресивна атака може принести перемогу, але одна помилка призведе до втрати цінного воїна.
Атмосфера та стиль
Технічно гра працює на Unreal Engine. Візуально вона не претендує на рівень ААА, але має власний стиль, достатньо чіткий і функціональний для жанру. Особливо приємно бачити динамічний цикл дня і ночі: мандрівки у темряві відчуваються небезпечними, а світанок приносить полегшення.
Великий плюс – повна українська локалізація та озвучення. Так, частина реплік озвучується ШІ й звучить неприродно, але сам факт наявності рідної мови у грі такого масштабу – величезний крок уперед для українського геймінгу. Музика ж, навпаки, цілком переконлива: вона ненав’язлива, створює потрібний настрій і не втомлює під час довгих сесій.
Особистий досвід
Гра вимагає серйозного підходу. Тут немає простих рішень, і навіть невелика помилка може коштувати цілої кампанії. Мій досвід підтверджує, що Shards of the Realm у своїй безкомпромісності ближче до складних тактичних стратегій, ніж до більш казуальних проєктів.
Тактичні бої часто стають випробуванням на уважність і терпіння. Втрата навіть одного добре прокачаного воїна може суттєво вплинути на подальші події. Це створює відчуття справжньої ставки: кожне рішення має наслідки, і вони відчутні не лише у битві, а й у глобальній кампанії.
Це той випадок, коли гра формує унікальні історії. Наприклад, під час одного проходження невеликий загін ледве відбив атаку чисельнішого ворога, завдяки грамотному використанню рельєфу та комбінації умінь. Такі моменти стають особистими перемогами, які запам’ятовуються краще за будь-які сюжетні катсцени.
Сильні сторони
- глибокий симбіоз глобальної стратегії та тактики;
- жвавий і динамічний світ, що живе незалежно від гравця;
- реалістичні тактичні бої без RNG;
- велика кількість предметів для крафту і розвитку;
- наявність повної української локалізації;
- можливість створення унікальних історій у кожному проходженні.
Слабкі сторони
Shards of the Realm, попри вражаючий масштаб, усе ж має низку обмежень.
- Озвучення. Наскільки я зрозумів, у грі використовується ШІ-дублювання голосів, що дозволило охопити великий обсяг тексту, але емоційної глибини бракує. Іноді персонажі звучать штучно, що впливає на атмосферу важливих моментів.
- Інтерфейс. Інформації у грі дуже багато: ресурси, статистика, характеристики бійців, економіка фортеці. Інтерфейс намагається подати все це одразу, через що новачки можуть розгубитися. Навіть досвідченим гравцям знадобиться час, щоб у всьому розібратися. Також присутні неперекладені описи та текст, що вилазить за екран.
- Вступ і навчання. Туторіал поверхневий і не пояснює багатьох ключових механік. Гравець змушений навчатися методом спроб і помилок, що може відлякати тих, хто очікує більш доступного входження.
- Технічний бік. Оскільки гра розробляється однією людиною, часом трапляються дрібні баги й нестабільність. Вони не критичні, але можуть зіпсувати враження в найбільш напружений момент.
Ці проблеми не роблять гру поганою, але вказують на те, що проєкту ще є куди розвиватися.
Перспективи розвитку
Shards of the Realm уже зараз виглядає серйозно, але потенціал для розвитку ще більший. Можливі напрямки:
- додавання нових фракцій із власними механіками та квестових ліній;
- мультиплеєрні режими для кооперативної чи змагальної гри;
- більш продуманий туторіал, що дозволить легше зануритись в гру;
- удосконалення системи озвучення;
- розширення економічних механік, щоб дати більше варіантів розвитку.
З урахуванням уже наявної бази, гра має всі шанси перетворитися на довготривалий проєкт, який гравці підтримуватимуть роками.
Висновок
Shards of the Realm – це більше ніж інді, це гра, яка кидає виклик гравцеві, змушує думати стратегічно та цінувати кожне рішення. Вона сувора, амбітна, але й чесна: перемоги тут завжди заслужені.
Попри певні технічні обмеження та огріхи, проєкт уже зараз можна ставити в один ряд із глибокими стратегічними іграми. І головне – він демонструє, що в Україні є розробники, які навіть одноосібно здатні створювати ігри світового рівня.
Моя оцінка: 8,5/10. Однозначно рекомендую фанатам складних стратегій.